«(Не) видимі жінки» – виставка за участі акторів Народного студентського театру «Вавилон»
У Києві відбулася виставка «(Не) видимі жінки», яку організувала громадська організація «Ла Страда-Україна». Це проєкт, який через мистецтво відкрив досвід жінок, чиє життя пов’язане з війною. Особливу роль у створенні цієї виставки відіграли акторки студентського театру «Вавилон», які стали голосами реальних історій і провідницями для глядача у складний емоційний простір.
На виставці були представлені історії жінок, які чекають близьких із фронту чи полону, переживають втрату, підтримують поранених або живуть у постійній невизначеності.
Саме акторки театру «Вавилон» стали ключовими учасницями перформативної частини проєкту. Вони працювали з документальними історіями жінок, переданими для виставки, і втілювали їх у сценічних образах, поєднуючи театр із аудіо- та відеоінсталяціями. Такий формат дозволив глядачеві не просто побачити історії, а прожити їх разом із героїнями.
Режисерка та художня керівниця театру Ірина Савченко підкреслила, що робота з документальними історіями вимагає особливої делікатності. За її словами, важливо зберегти внутрішню правду кожної розповіді і не зруйнувати ту конструкцію, яку вибудувала людина, ділячись своїм досвідом.
Перформанс став частиною ширшої експозиції, де світлини жінок, їхні повсякденні заняття – вишивка, догляд за квітами, творчість – розгортаються у п’яти тематичних просторах.
Виставка об’єднала широку спільноту тих, хто щодня працює з темами прав людини та підтримки постраждалих від війни. Серед відвідувачів були представники громадських організацій, експертки й експерти з питань гендерної рівності, громадського здоров’я, психосоціальної підтримки, а також міжнародні партнери.
Для багатьох із них ця виставка стала не лише мистецькою подією, а й простором професійного діалогу. Говорили про те, як змінюються потреби жінок у воєнний час, як забезпечити доступ до якісних послуг, як працювати з травмою і не втратити людяність у системних підходах.
Такі зустрічі формують спільне бачення і підсилюють голос тих, чиї історії часто залишаються поза увагою. І саме через поєднання мистецтва, досвіду фахівців і відкритого діалогу ця виставка стала ще одним кроком до того, щоб зробити невидиме видимим.
Урядова уповноважена з ґендерної політики Катерина Левченко зазначила: «Те, що ми можемо застосовувати різні способи – музику, поезію, фотографію, візуальне і театральне мистецтво – для висловлення своєї думки чи позиції є важливим надбанням і жіночого руху, і громадських організацій, і суспільства в цілому. Нам потрібно виходити зі своєї бульбашки і доносити ці меседжі ширшому колу».
Участь акторів театру «Вавилон» у виставці «(Не) видимі жінки» є продовженням системної роботи з темами пам’яті, травми та війни. Адже театр у часи війни – це не тільки про мистецтво, а й про відповідальність, вибір тем, сенси. Він стає більш чесним і більш прямим. Театр у часи війни – це не про втечу від реальності. Це про її проживання. Про пошук сенсу там, де його важко знайти. Про збереження людяності там, де її намагаються знищити.
Студентський театр «Вавилон»
