Невимовний біль втрати…На щиті повернувся ще один драгоманівець
З глибоким сумом та розбитим серцем повідомляємо, що 10 грудня 2025 року у боях за незалежність України на Сумському напрямку загинув Олександр Сергійович Деркач.
Його життєвий шлях був прикладом гідності та невтомної праці. Випускник природничого факультету Українського державного університету імені Михайла Драгоманова (2008–2013) Олександр був справжнім патріотом своєї країни. У пам’яті викладачів та однокурсників він назавжди залишиться взірцем студента. Він не просто навчався – він жадібно вбирав знання, був наполегливим, допитливим і безкомпромісним у пошуках істини. Його старанність викликала повагу, а глибокий розум вирізняв з-поміж інших. Та найбільше його любили за неймовірну вдачу поза навчанням. Це була людина-двигун, людина-світло. Веселий, дотепний, кмітливий – він був душею будь-якої компанії. Його активність не знала меж: він завжди був у центрі подій, завжди гуртував навколо себе людей, завжди був тим, хто ініціює та веде за собою.
ВІЧНА І СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ
Колектив Українського державного університету імені Михайла Драгоманова з сумом сповіщає про непоправну втрату – передчасно відлетіла у засвіти колега, кандидат педагогічних наук, професор, завідувачка кафедри технологічної освіти факультету технологій та дизайну Валентина Борисівна Харламенко.
Усе своє життя Валентина Борисівна вирізнялася стійкістю характеру, силою духу та наполегливістю. Вона була людиною мудрою, врівноваженою, чуйною, доброю, яскравою, люблячою матір’ю, невтомним і самовідданим педагогом і чудовою колегу. Із болем у серці ми визнаємо, що вже ніколи не отримаємо її підтримки, не скористаємося її мудрою порадою.
Університет отримав сьогодні сумну звістку...
16 липня 2025 року під час виконання оперативно-бойового завдання в межах захисту незалежності та територіальної цілісності України трагічно загинув студент 2 курсу факультету фізичного виховання, спорту і здоров’я Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Вячеслав Боженко.
Вячеслав був не лише здібним і наполегливим студентом, а й надзвичайно щирою, світлою, доброзичливою людиною. Його активна життєва позиція, патріотизм, готовність допомогти і підтримати надихали одногрупників, викладачів і всіх, хто мав честь знати його особисто.
Пам’яті видатного вченого і друга університету Сергія Дмитровича Максименка…
Колектив Українського державного університету імені Михайла Драгоманова з глибоким сумом і щирим болем сповіщає про непоправну втрату – відійшов у вічність видатний український психолог, доктор психологічних наук, професор, академік НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України, наш шановний випускник і щирий друг Сергій Дмитрович Максименко.
Пішла з життя людина виняткової мудрості, глибокої наукової думки та великої людяності. Сергій Дмитрович був не лише гордістю української психологічної науки, але й душею професійної спільноти. Його внесок у розвиток психології, освіти та науки неможливо переоцінити.
Світла пам’ять Віктору Миколайовичу Вашкевичу
З невимовним болем сповіщаємо про передчасну втрату для університету — відійшов у вічність наш колега, наставник, великий педагог і щира людина Вашкевич Віктор Миколайович, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри соціальної філософії, філософії освіти та освітньої політики УДУ імені Михайла Драгоманова.
Світла пам’ять Герою Кирилу Лудвіку
З глибоким сумом повідомляємо, що у боях за незалежність України загинув ще один випускник Українського державного університету імені Михайла Драгоманова – Кирило Лудвік, позивний «Коуч». Кирило навчався на історичному факультеті у 2014-2018 роках. Він був не лише старанним студентом, а й щирою, принциповою, світлою людиною, для якої честь, гідність і свобода мали справжнє значення. Після початку повномасштабного вторгнення став на захист України, служив у славетному підрозділі «Азов», віддано боронячи рідну землю до останнього подиху.
Кирило назавжди залишиться у пам’яті університетської спільноти як герой, що безстрашно віддав своє життя за наше мирне майбутнє. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, побратимам і всім, хто його знав.
Світла та вічна пам’ять Герою…
Світла пам’ять Дмитру Ісаєнку…
Світла пам’ять Дмитру Ісаєнку… У ці страшні дні серця українців розриваються від болю…
Це хлопець, за долею якого стежила вся країна.Той, чиї батьки стояли біля руїн знищеного будинку й чекали свого сина, молилися та не відходили… Ми всі молилися разом із ними. Їхні світлини облетіли весь світ, стали символом болю й надії… Та дива не сталося.
Ісаєнко Дмитро Костянтинович, студент 1мЗЛФР групи,1 курсу магістратури факультету фізичного виховання, спорту і здоров’я, спеціальності «Фізична культура і спорт (здоров’я людини та фізична рекреація)», загинув під уламками свого будинку внаслідок чергової жорстокої атаки росії. Йому було лише 31. Молодий, світлий, добрий. Дмитро був гарним другом, гідним сином, натхненною людиною… Він жив, вчився, вірив у життя — поки його не забрала війна.










