Україна продовжує боротьбу за свободу!
24 лютого 2022 року – день, який назавжди змінив хід нашої історії. Момент, коли мільйони українців прокинулися від вибухів і сирен, але водночас згуртувалися в незламній єдності та відповідальності за майбутнє.
Від 2014 року в Україні триває війна, що принесла біль, втрати і руйнування нашій державі. Чотири роки тому розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну. Відтоді поняття «безпечне місце» стало крихким і відносним. Дім, аудиторія, лікарня, дитячий майданчик, магазин, кав’ярня … – усе опинилося під прицілом. Ми навчилися жити між повітряними тривогами, планувати завтрашній день, попри невизначеність, берегти одне одного сильніше, ніж будь-коли. Ми навчилися цінувати прості речі – ранок без вибухів, тишу без сирен, світло у вікнах, можливість обійняти рідних. Ми на практиці зрозуміли, що єдність і підтримка один одного – це не гасло, а щоденна необхідність, яка тримає країну.
Ми втратили багато. Тисячі життів – військових і цивільних, дорослих і дітей. Ми втратили спокій, звичний ритм життя, наші міста і села. Але не втратили головного – гідності, свободи і віри в Україну, впевненості у тому, що свобода варта боротьби.
Сьогодні ми згадуємо кожного, хто віддав своє життя за Україну. Схиляємо голови перед мужністю військових, добровольців, медиків, рятувальників… Дякуємо кожному, хто стоїть на захисті держави, хто лікує, рятує, навчає, волонтерить, ремонтує після чергових ударів, даючи нашим домівкам світло та тепло, працює для перемоги. Кожен на своєму місці тримає свій фронт.
Університетська спільнота також стала частиною цієї великої боротьби. Наші студенти, викладачі, випускники стали до лав Збройних Сил України, долучилися до волонтерського руху, забезпечують стійкість освітнього процесу в надзвичайно складних умовах. Ми втратили своїх… Рудницький Роман, Солоха Роман, Гвоздецька Анастасія, Тагірова Анастасія, Степаненко Олексій, Федорівській Сергій, Новіков Віктор, Рачинський Денис, Башкєєва Зоряна, Савченко Ярослав, Саражинський Олексій, Кривицький Богдан, Пожалюк Володимир, Круглик Артем, Куницький Вадим, Сагун Богдан, Онопрієнко Олександр, Шуфрич Едуард, Ворона Віталій, Коваль Олександр, Петренко Володимир, Лєбєдєв Олег, Грищук Андрій, Шевченко Сергій, Саргасян Анна, Лозюк Андрій, Войтович Назар, Наконечний Павло, Іконніков Сергій… І це, на жаль, далеко неповний перелік. Та ім’я кожного драгоманівця назавжди залишиться в нашій пам’яті та історії університету.
Чотири роки потому ми інші. Загартовані. Сильніші. Свідоміші. Ми вчимося й працюємо під звуки сирен, підтримуємо одне одного в моменти виснаження, не втрачаємо віри навіть тоді, коли найважче. Бо освіта – це теж фронт. Це інвестиція у країну, яку ми відбудуємо, у державу, що стоятиме на принципах свободи, гідності та людяності.
Чотири роки повномасштабної війни довели: нас можна обстрілювати, але не зламати. Нас можна випробовувати, але не змусити відмовитися від свободи.
Ми пам’ятаємо. Ми вистоїмо. Ми переможемо.
Слава Україні!
Пресслужба університету
